Що вимагає закон
Видобуток намивного піску та будівельних ґрунтів на водному об'єкті допускається лише з дозволу органу з регулювання використання й охорони вод та після погодження із санітарним наглядом, рибоохороною та іншими зацікавленими організаціями. Власники водного транспорту, трубопроводів, плавучих споруд зобов'язані не допускати забруднення вод виробничими та іншими відходами. За забруднення, засмічення вод і самовільні гідротехнічні роботи передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.
Нормативи щодо завислих речовин
Правила охорони поверхневих вод поділяють водні об'єкти на категорії. До першої належать водойми господарсько-питного водопостачання та джерела для харчової промисловості, до другої — водойми для купання, спорту й відпочинку та водойми в межах населених місць. Вміст завислих речовин там не повинен зрости порівняно з природним більш ніж на 0,25 мг/л і 0,75 мг/л відповідно. Для водойм, де в межень понад 30 мг/л природних мінеральних речовин, допускається зростання в межах 5%.
Не можна скидати в проточні водойми води із завислими речовинами, що осідають швидше за 0,4 мм/с, а у водосховища — швидше за 0,2 мм/с. Показники перевіряють у створі за кілометр вище найближчого пункту водокористування, а на непроточних водоймах — у створах за кілометр з обох боків.
Що роблять на практиці
- Оборотне та повторне водопостачання. Відпрацьовану воду з карт намиву та установок гідрокласифікації скидають у вироблений простір кар'єрів, які слугують відстійниками. Під час розробки заплавних кар'єрів з боку річки залишають цілик завширшки 30–50 м, а сам кар'єр відокремлюють від річки перемичкою з трубою та засувкою, щоб регулювати рівень.
- Берегові відстійники для освітлення скидної води, зокрема з коагулянтами й флокулянтами для осадження дрібних частинок.
- Справний плавучий пульпопровід.
- Жодного сміття у воду: підсланеві та побутові води, оливи й відходи вивозять із земснаряда.
Які ризики залишаються навіть за всього перерахованого, читайте в статті про екологічні ризики гідронамиву.